Верхній тиск систоли показує частоту скорочень серця і силу цих скорочень. Чим частіше б’ється серце, тим вищий параметр тиску систоли. При цьому верхній тиск формує не тільки серцевий м’яз, а й великі артерії, такі як аорта. В створенні верхнього тиску беруть участь: ударний об’єм лівого шлуночка; періодичність серцевих скорочень; ступінь розтяжності оболонки аорти.
Нижній діастолічний тиск спостерігається у той момент, коли серцевий м’яз – діастола розслабляється. Його визначають такі фізіологічні та анатомічні фактори, як: рівень прохідності артерій на периферії; частота пульсацій; еластичні властивості оболонки судин. Ідеальна різниця між верхнім та нижнім тиском величина в 40 одиниць. Маленька різниця між систолічним та діастолічним тиском проявиться у пацієнта у вигляді симптомів: слабкості; апатії чи дратівливості; непритомність, запаморочення; сонливості; порушення уваги; головного болю. Велика різниця між верхнім та нижнім тиском може вказувати на загрозу інсульту/інфаркту міокарда. Про передгіпертензію (це прикордонний стан між нормою та хворобою) можна говорити, якщо різниця становить понад 50 мм. Тому важливо стежити як за верхніми цифрами АТ, а й за нижніми вираховуючи різницю між ними.
Велика різниця свідчить про старіння. Якщо нижній кров’яний АТ зменшується, а верхнє залишається нормальним, людині стає важко концентрувати увагу, виникають: непритомні стани; дратівливість; тремор кінцівок; апатія; запаморочення; сонливість. Якщо різниця в межах нормальних значень, а нижній і верхній артеріальний тиск повзе вгору, це вказує: серце пацієнта давно працює на знос. Якщо всі показники надто маленькі, то це говорить про уповільнену роботу судин та серцевого м’яза. Якщо верхнє підвищується, а нижнє залишається в нормі, це говорить про затвердіння аорти.
Простіше кажучи різниця менше 40 одиниць близько (30) говорить про недостатню пружність судин, а різниця більше 40 одиниць (50 і більше) говорить про недостатню еластичність судин (скляні) і як наслідок ризику луснути.
Аорта в нормі має достатню розтяжність, яка забезпечується наявністю великої кількості еластичних волокон. Еластичні волокна здатні легко розтягуватись у кілька разів. При скороченні лівого шлуночка механічна енергія потоку крові витрачається на розтягування аорти. Після завершення систоли (тобто у фазі діастоли – розслаблення) тиск та потік крові в аорті повільно знижуються завдяки стисканню аорти.
Щоб краще зрозуміти вплив розтяжності аорти на різницю між верхнім та нижнім тиском, подумки замінимо аорту на трубку. У першому експерименті замінимо аорту на тонку гумову трубку, що легко розтягується. При кожному скороченні лівого шлуночка ця трубка наповнюватиметься кров’ю і поступово розширюватиметься, а тиск усередині залишатиметься незмінним і постійним тривалий час. Потім кров проходить далі судинами внаслідок стиснення стінок трубки, а тиск крові збережеться на тому ж рівні. У другому експерименті замінимо аорту на скляну трубку. З кожним скороченням серця тиск усередині трубки швидко буде підскакувати до максимуму, а в період діастоли (розслаблення) — швидко падати до 0, тому що трубка нерозтяжна і не здатна накопичувати механічну енергію шляхом розтягування стінок. Саме в аорті найбільше еластичних волокон, в інших відділах серцево-судинної системи їхня кількість мінімальна.
